Говорив я: знаю я,
Релiгiя, вiра й Батькiвщина поднались у свiтоглядi Павла Тичини напрочуд сворiдно. Душа його "Сонячних кларнетiв" настiльки чиста, свiтла i свята, що не могла не вiдчувати Бога як всесвiтню гармонiю, як музику всесвiтнього оркестру" [12, c.3]. Сперечаються з приводу наявностi вiри в поета в час творення його першо збiрки. Однi (В. Юринець) вважають, що проблема Космосу стоть перед ним як релiгiйна проблема . За думкою iнших (В. Лаврiненко), "проблема космосу в Тичини анi антирелiгiйна, анi релiгiйно естетична". На погляд третiх (В. Барка), наявнiсть вiри в поета "видно з глибоко побожного настрою в збiрцi" [2]. Сам поет у вiршi I являвсь менi Господь (1916-17) зiзнаться:
З дев яти рокiв Тичина вчиться в бурсi, де вiдробля науку, спiваючи дисконтом у монастирському хорi, потiм у Чернiгiвськiй духовнiй семiнарi. У Чернiговi знайомиться з великим укранським письменником демократом М.М. Коцюбинським, i це вiдiграло велику роль в iдейному i творчому зростаннi поета. Першим твором, прочитаним Тичиною на суботах М. Коцюбинського, де збиралася передова Чернiгiвська iнтелiгенцiя на читання i обговорення творiв Михайла Михайловича й iнших авторiв, був вiрш Розкажи, розкажи менi поле . Виступивши в пресi зi своми творами ще у 1912 роцi, П.Г. Тичина, однак, змiг видати першу книгу поезiй лише у 1918 роцi. Це була збiрка Сонячнi кларнети , де "вилився весь Тичина з надзвичайно сворiдною iндивiдуальнiстю поетичною, з дужим талантом, з усiма своми позитивними й негативними сторонами" [5, c.618].
Павло Григорович Тичина народився 27 сiчня 1891 року у с. Пiсках на Чернiгiвщинi в сiм сiльського псаломщика, обтяженого великою сiм ю (в родинi було дев ятеро дiтей).
1. Образнiсть кларнетного Тичини
Тому аналiз раннiх дореволюцiйних поезiй Тичини, визначення х проблематики, поетики та мотивiв здаться важливим i актуальним, особливо за часи вiдродження нацiонально культури, переоцiнки цiнностей, виявлення нацiональних iдеалiв та символiки. Але так само актуальним здаться перегляд i його партiйно поетично спадщини, оскiльки цi поезi можна розглядати не тiльки як поетичну реакцiю зламаного поета на офiцiйнi замовлення влади, а й як закодований складним шифром iронiчний пiдтекст, в якiй Тичина вкладав свою зацьковану, оплутану чужими словами душу.
Визначення Тичини коливаться мiж двома крайностями: однi називають його генiм, за думкою iнших, вiн блазень , що запродався системi.
Зовсiм iншим поста Тичина у дослiдженнях дорадянсько доби, зокрема книзi С. ґфремова Iсторiя укранського письменства (1919-1924) та Критичних нарисах А.В. Нiковського (1919), де вже було визнано мiсце та значимiсть молодого Тичини; а також у дослiдженнях порадянсько доби, опублiкованих у журналах Слово i час , Дивослово , Днiпро , Полiтика i час , Культура i життя та й iнших. ·х поки що небагато, але численнiсть цих розвiдок постiйно росте. Сучаснi дослiдження в основному присвяченi аналiзовi ранньо поезi Тичини, вiльно вiд пропагандистських устремлiнь. Серед дослiдникiв його творчостi в оновленому ключi слiд вказати такi iмена, як Василя Стуса, В. Барки, Маланюк.
Про Тичину та його творчiсть iсну багато дослiджень за радянських часiв, але це лiтература переважно офiцiйного напрямку, яка по-перше, присвячена аналiзу його пiзнiх творiв, i по друге, тлумачить його творчiсть виключно у партiйному ключi.
Офiцiйна пропагандистська машина сталiнiзму намагалася пристосувати постать Тичини для свох пропагандистських потреб. Його оголошували то спiвцем партi , то спiвцем щастя вiльного народу . Читачам пропонували газетнi одноденки або вiдверто iронiчнi вiршi Тичини i водночас не дозволяли друкувати десятирiччями таких його поезiй, як Золотий гомiн , Топчiть унiверсали , Гнатовi Михайличенку , Замiсть сонетiв i октав , Прометей , Голод , Чистила мати картоплю , Скорбно матерi , Гей вдарте в струни, кобзарi! , На аскольдовiй могилi тощо.
Радянська система не дала йому розгорнутись на повну силу його величезного таланту. Бiльш того, умови сталiнщини деформували цей талант, але навiть те, що вiн створив у перший перiод сво творчостi, забезпечило йому мiсце серед найбiльших свiточiв людства.
Людина високого дару i великих творчих сил, Тичина був носiм i виразником укрансько релiгiйно традицi. В ньому вона голосно заговорила в переломну добу нашо iсторi i в ньому найяснiше засяяла пiсля Шевченка. В ньому вона i перегорiла
Тичина великий укранський нацiональний поет, у творчостi якого болюче вiдбилася доля укранського народу. В iсторi свiтово лiтератури, мабуть не знайдеться iншого такого прикладу, коли б поет вiддав половину свого життя високiй поезi, а половину нещаднiй боротьбi зi свом генiальним обдаруванням.
"Павло Тичина - "генй" чи "блазень"?"
3. Шлях на Голгофу
2. Тичинiвська Мадонна
1. Образнiсть кларнетного Тичини
Тичина - "генй" чи "блазень"?
Павло Тичина - "генй" чи "блазень"?
Павло Тичина - "генй" чи "блазень"?
Комментариев нет:
Отправить комментарий